Сучасні німці полюбляють не тільки користуватись інтернетом, а ще й ходити до бібліотеки. Великі полиці з книгами, журналами та статтями — це величезний обсяг інформації, історичних фактів чи художньої літератури. Сама атмосфера тиші, величі бібліотечного залу неначе вказує про те, що книги завжди треба шанувати та оберігати.
Також варто любов до книжок, науки прищеплювати з дитинства. Малюки полюбляють яскраві картинки, захопливі історії зі щасливим кінцем. Коли вони стануть дорослими, то передадуть цю любов далі на hamburg1.one.
Історія бібліотеки
Варто зупинитись на історії Державної та університетської бібліотеки Гамбурга “Карл фон Осецький” (Die Staats- und Universitätsbibliothek Hamburg “Carl von Ossietzky”). Це велика наукова бібліотека міста та околиць, яка працює як центральна бібліотека Гамбурзького університету та інших навчальних закладів.
Історичні події, які заклали перші цеглинки започаткування закладу, сягають ще XV століття. Генріх Мурместер ще у 1479 створив бібліотеку ради, якою могли користуватись благородні люди. Про заклад того часу відомо мало, але його вважають першим зібранням книг, попередником Державної та університетської бібліотеки.
У 1610 році сенатором, а потім мером Себастьяном фон Бергеном було отримано від Сенату гроші та перші книги. Книги, які придбали або подарували, спершу були виданнями античної класики, праці з історії та теології й розмістили їх в бібліотеці Йоханнеса (Johanneums bibliothek). На таких книгах ставили відмітку “Schola S. Johannis” на обкладинці й відмічали рік дарування. Книг виявилось так багато, що у 1648 році в монастирі Святого Іоанна облаштували бібліотечний зал.
У XVII столітті бібліотека отримала рукописи та колекцію книг правителя собору, юриста Фрідріха Лінденброга та його друзів: філолога, математика, фізика, лікаря-натураліста та інших. Після таких дарунків фонд бібліотеки склав до 25 000 примірників. Багато рукописів того часу збереглося, а от більшість книг були знищені під час Другої світової війни.
Новий розвиток бібліотеки
У 1751 році відкрили нове приміщення бібліотеки й було видано бібліотечний кодекс. З того часу заклад називали “публічна міська бібліотека“. Найбільше поповнення видань зробили брати Йоган Крістоф Вольф та Йоган Крістіан Вольф. Завдяки їх доповненню загальний фонд бібліотеки склав понад 50 000 томів. Кімнати вже не могли вмістити таку кількість книг, тому будівлю знесли й у 1751 році на тому ж місці відкрили нове приміщення.
Вже у 1801 році Сенат та громадяни, за ініціативи Крістофа Даніеля Ебелінга, директора бібліотеки, вирішили надавати щорічний бюджет на закупівлю літератури. На 1835 рік в бібліотеці було 119 000 томів і їх треба було десь зберігати. Разом зі школою Йоханнеса на Speersort, історичній площі, у 1840 році побудували нову будівлю. Її було врятовано від гамбурзької пожежі у 1842 році.
У новій будівлі кількість книг продовжувала збільшуватись. У XIX столітті їх вже налічували 560 000 томів разом з університетськими виданнями. У 1919 році бібліотеці міста надали звання університетської бібліотеки.
Руйнування
У 1943 році у фонді закладу було 850 000 томів, але понад 700 000 знищили через бомбардування. Гамбурзька бібліотека зазнала найбільших втрат під час війни. В повоєнний період почали купувати антикварну літературу, додавши її до дослідницької. Оскільки будівля була знищена, то використовували гімназію Вільгельма, як тимчасове приміщення. Зручність була в тому, що бібліотека тепер знаходилась поруч з Гамбурзьким університетом.
Рай для любителів книг
У 1960 році збудували магазин книг, а адміністративну будівлю прибудували у 1968 році. Спір тоді викликала ділянка, де було приміщення членів закладу, будівництво якого закінчили у 1982 році.
В сучасності в бібліотеці є 5,3 мільйона всіх носіїв інформації. Це друковані та електронні ЗМІ. Центральна наукова бібліотека необхідна студентам міста, жителям, які цікавляться наукою та просто людям, що полюбляють читати. Там зберігають і матеріали, які публікували в Гамбурзі та за його межами.