Другу світову війну вважали найкривавішою війною в історії до сучасної війни в Україні. В період воєнних дій всі люди стали безпосередніми учасниками тих подій, які вплинули на життя кожного. Не оминули трагічні події й дітей Німеччини, зокрема Гамбургу, бо військові дії напряму впливали на освітні процеси.
Влада Гамбургу намагалась евакуювати школярів із великого міста в села, розлучаючи з батьками. Не вистачало місць для навчання, підручників, вчителів, які йшли на фронт. Більше на hamburg1.one.
Діти і війна
Війна в місті стала відчуватись, коли почали падати перші бомби. Керівництво вирішило, що школярів треба евакуювати. Учнів середньої школи округу Піннеберг відправили на острів Узедом. Дітей міста розвозили по різних регіонах. Хто залишався у місті, то шукав укриття, бо треба було ховатись від ракетних атак.
В навчання ввели окремі дисципліни “військової арифметики”, “військової географії”, “військової поезії”, що, звісно, змінило процес навчання. В учнів вищих шкіл з’явилась “військова гімнастика”. На військову службу призивали з 20 років, а добровольцем можна було йти у 17. На передовій юнаки пишуть додому листи й відправляють польовою поштою. Такі ж листівки з польовими квітами ще вчорашні школярі відправляли й в рідні школи.
Зі спогадів дітей є записи, що особливо важко було, коли у школярів спалахували інфекційні хвороби. Тоді їх ізолювали на довгий період. Дітей запевняли у перемозі, довірі вищого керівництва, пропагували пафос та національну велич.
Школа під свастикою
У Гамбурзі з 8 березня 1933 року почалось нацистське правління. В радах шкіл почалися перестановки кадрів. Нові правителі впроваджували нацистську ідеологію, не згодним погрожували покараннями. Школу використовували як місце для збору коштів, впровадження різних політичних заходів.
Законами почали обмежувати єврейських учнів. Їх повинно було бути не більше 1,5% від числа прийнятих дітей. Після Reichspogromnacht 9-10 листопада 1938 року абсолютно всіх єврейських школярів змусили покинути державні вищі навчальні заклади. Зменшили тривалість навчання з 9 до 8 років, прибрали різноманіття предметів. Всі ці міри повинні були збільшити офіцерські звання.
У системі освіти школи розділили окремо для хлопчиків та окремо для дівчаток. Йоханнеуму, Кристианеуму та гімназії Вільгельма дозволили залишитись гімназіями старої мови. Школу Лихтварку розпустили з політичних причин.
Вже в період активних воєнних дій дітей відправляли якомога далі від міста, скорочували тривалість навчання до 7 років. З осені 1940 року школярі з педагогами відправлялись в бомбосховища. Це стосувалось 150 000 гамбурзьких дітей. Були відкриті та закриті табори, де діти були разом з вчителями. Націонал-соціалісти планували, що коли діти далеко від батьків, то впровадиться ефективна національна політика.
Наслідки війни дуже вплинули на школу. Заняття зривались через бомбардування і нічні тривоги, паперу катастрофічно не вистачало. Після авіанальотів в липні 1943 року в центрі міста школи було зачинено до кінця війни. В останні роки війни нещодавні випускники вже брали участь в бойових діях. Їх використовували в протиповітряній обороні в місті та за його межами.
Невідома точна кількість вчителів та учнів, що загинули в результаті війни. Якщо брати загальну цифру містян, то говорять про 100 000 гамбуржців. Підтверджено число жінок-педагогів, яких було вбито з расових або політичних причин. Це 88 осіб з усіх вчителів Гамбургу стали жертвами правління нацистів.
Після закінчення війни з 463 шкіл лише їх 39% лишились уцілілими. 21% були повністю знищені, 26% були дуже пошкоджені й використовувати їх було не можна. В центрі Гамбургу абсолютно всі школи було знищено. Ввели змінне навчання, бо вміщати школярів не було де. Стан здоров’я дітей та вчителів був дуже поганим.