Гамбург — провідне місто Німеччини, яке має багату історію розвитку системи освіти. Від середньовічних шкіл при церквах до сучасних університетів, освіта у мегаполісі демонструвала економічні, соціальні та політичні зміни.
Протягом століть доступ до освіти змінювався, відбувалися трансформації й формувався унікальний шлях розвитку освітньої системи. Ця історія не лише про реформи та постанови, а й про людей, які мріяли про краще майбутнє. Далі на hamburg1.one.
Початок розвитку освіти
Розвиток системи освіти у Німеччині має довгу історію. Перші школи створювали при церквах. Там вчили хлопчиків латині, релігії й письму. Відомою у той час була школа при “St. Johannis-Kloster”, де вчилися діти заможних людей. Коли з’явилися школи, де вчили читання й арифметики, їх фінансували гільдії та родини купців. Однак вчитися могли тільки діти з заможних сімей, а дівчатка взагалі туди не мали доступу.
Перші навчальні заклади виникли у XVI-XVII столітті. У Гамбурзі у 1529 році заснували “Gelehrtenschule des Johanneums”, яка стала фундаментом для подальшого розвитку освіти. У 1613 році відкрили Академічну гімназію, де готували студентів до університетів. Там зосереджувались на мовах, теології та філософії. Також молодь отримувала знання стосовно комерційної та адміністративної діяльності, які відповідали потребам ганзейського міста.
Товариство заможних громадян (Patriotische Gesellschaft) у 1767 році започаткували реформи, які були спрямовані на покращення шкільної освіти. Товариство фінансувало школи, де вчили арифметики, письму, природничим наукам. Такі школи могли відвідувати діти із нижчих класів. У той період з’явилися спеціальні заклади, наприклад “Navigation School”, де готували моряків, адже це було важливо для міста, яке мало порт.
Реформи XIX століття
У ранній період до Першої світової війни поступово формувалася заміна церкви як основної освітньої установи. Через це пройшов глибокий конфлікт цінностей і переконань й це вплинуло на те, що держава взяла на себе контроль над системою освіти. Вже тоді поширювалося розуміння, що освіта впливає на цінності молодих поколінь, а й на політичні, економічні можливості.
У 1870 році прийняли закон про освіту, який встановив обов’язкову початкову освіту та допомагав розвивати середню та вищу освіту. У Гамбурзі запровадили Realschulen, де практикували практичні заняття, які стосувалися промисловості та торгівлі. У 1908 році створили Колоніальний інститут, де готували фахівців торгівлі та колоніальної адміністрації. Поступово жінки отримували доступ до вищої освіти. У тому ж році Німеччина офіційно дозволила вступати до університетів жінкам.
Освіта у XX столітті
На початку XX століття у Гамбурзі планували створити повноцінний університет. Після Першої світової війни, а точніше у 1919 році, заснували Гамбурзький університет. Він об’єднав наявні наукові установи й відтоді мегаполіс став центром науки. Ввели нові дисципліни, наприклад реформаторську педагогіку, однак вищу освіту могли отримувати лише діти еліти.
Під час правління нацистського режиму освіта у місті отримала зміни. У школах був ідеологічний контроль, а програми навчання змінили відповідно до нацистських ідеалів. Під час бомбардувань Гамбурга діти ховалися у бомбосховищах, різних укриттях, а підручників не вистачало. Більшу частину шкіл було зруйновано внаслідок авіаударів, тому навчатися було ніде, проте вчителі не здавалися й намагалися хоч якось проводити уроки. Евакуйованих дітей, яких вивезли за межі міста, намагалися навчати в інших школах. Після війни в місті почалося відновлення системи освіти та повернення до демократичних принципів. Поступово почали впроваджувати нові освітні моделі.
У 1964 році пройшли додаткові реформи пов’язані з Гамбурзькою угодою федеральних земель про уніфікацію шкільної освіти. Було запроваджено обов’язкову дев’ятирічну освіту по всій країні, а старші класи перетворили на середню школу. Початок навчального року перенесли на 1 серпня. У 1965 році створили “Німецьку освітню раду”, які висували ідеї для реформ. У 1968-1969 році було відкрито першу інтегровану загальноосвітню школу Alten Teichweg та першу кооперативну загальноосвітню школу Генріха Герца.
У 1970 році Рада освіти представила “Структурний план освіти”, де було визначено рівні можливості та взаємозв’язок освітніх курсів. Протягом семи років вносили правки у Закон про школи Гамбурга й відтоді розпочався новий етап. Батьки могли вибирати форму навчання дітей. Вже у 1979 році всі школи уніфікували за єдиним освітнім стандартом. Після введення батьківського виборчого права до 1981 року було відкрито 16 нових загальноосвітніх шкіл, а пізніше було створено ще 13 шкіл. Так місто повністю забезпечили школами.
Отже, розвиток освітньої системи Гамбурга сформував традиційний вигляд освіти. Гамбурзький університет залишається символом академічних традицій, а у сучасних програмах збережено міждисциплінарний підхід, який започаткували у XIX столітті. У сучасності Гамбург забезпечує інклюзивну та якісну освіту для всіх. Впроваджують програми для дітей з особливими потребами, розвивають інтеграційні школи, цифрову освіту та залучають батьків до навчально-виховного процесу. Місто постійно прагне адаптувати освіту до потреб суспільства.
Використані джерела:
- https://geschichtsbuch.hamburg.de/epochen/sechziger-jahre/schulreform-und-bildungsexpansion/
- https://www.bpb.de/themen/bildung/dossier-bildung/194145/entwicklung-des-deutschen-bildungssystems-im-ueberblick/?type=galerie&show=image&i=139274
- https://geschichtsbuch.hamburg.de/epochen/nationalsozialismus/