У період з кінця 19 по початок 20 століття на ринку Європи активно з’являлися нові компанії, що пропонували фармацевтичні, косметичні та інші товари. Водночас один з німецьких підприємців, який проживав у Гамбурзі, зареєстрував компанію “Beiersdorf”. Він навіть не міг припустити, наскільки успішним виявиться його проєкт. Пропонуємо познайомитися з дивовижною історією підприємця та дізнатися про походження бренду, який має всесвітнє визнання у наш час. Далі на hamburg1.one.
Заснування компанії та перший продукт
Засновником компанії “Beiersdorf” став Пауль Карл Байєрсдорф. У цього німця з ранніх років був потяг до хімії та біології. Юнак з молодого віку захоплювався наукою та експериментував зі створенням лікувальних засобів, але можливостей для цього у нього було мало. Після закінчення школи Пауль Карл Байєрсдорф переїхав до Берліна, щоб здобути професію фармацевта. Закінчивши місцевий ВНЗ, він отримав дозвіл на медичну практику та можливість серйозно зайнятися справою, якою захоплювався з самого дитинства.
Якийсь час Байєрсдорф жив і практикувався у Росії, а потім повернувся до Німеччини. Молодий чоловік отримав посаду керівника кількох великих аптек у Берліні. У 1879 році Байєрсдорф вирішує розширити свою діяльність. Разом із сім’єю він переїжджає до Гамбургу, де йому вдається відкрити власний фармацевтичний магазин. А весь вільний час він присвячує експериментам та прагне допомогти людству у боротьбі з різними захворюваннями.
Особливий інтерес для Байєрсдорфа становила дерматологія. Він знайомиться із засновником гамбурзької клініки дерматології Полем Герсоном Унна. Байєрсдорф та Поль Унна об’єднують свої зусилля та разом працюють над створенням нових продуктів. У 1882 році Пауль Карл Байєрсдорф отримує патент на свій винахід, який залишається популярним до нашого часу. Це медичний лейкопластир, який застосовується для захисту ран від бактерій та зовнішніх ушкоджень. Байєрсдорф став першим фармацевтом, якому вдалося створити унікальну лікарську форму – пластичну масу, що легко розм’якшується при зіткненні зі шкірою і має клейкі властивості.
У березні 1882 року Пауль Карл Байєрсдорф реєструє свою компанію і дає їй назву “Beiersdorf”. Розробник планує розширювати виробництво, але виявляється не готовим витрачати час та кошти на розкручування свого запатентованого товару. І невдовзі у компанії з’являється новий власник.
Подальша доля компанії
У 1890 році Пауль Карл Байєрсдорф продає свою компанію у Гамбурзі, а її новим власником стає Оскар Тропловіц. Хоча історія “Beiersdorf” починається з моменту отримання патенту на виробництво пластиру, активно розвиватися та розширюватися компанія розпочала вже за нового власника.
До 1890 року фірма перебувала у стані кризи і здавалося, що на неї чекає банкрутство. Але Оскар Тропловіц швидко виправив справи компанії. Велику увагу він приділяв рекламі товару та його раціональному розподілу на ринку не лише Гамбурга, а й усієї Німеччини. Асортимент товарів, вироблених під брендом “Beiersdorf” впевнено збільшувався. Тропловіц оцінив, наскільки популярним продуктом виявився пластир. Тому він почав освоювати суміжний товарний сегмент, наприклад, було запущено виробництво побутових клейких стрічок. Покупці з задоволенням купували чергові новинки, представлені у каталогах компанії, що завоювала їхню довіру.
Науковим консультантом Оскара Тропловіц був Поль Герсон Унна. Їхня співпраця дозволила компанії “Beiersdorf” вийти на новий рівень. Все почалося з розробки та виходу на масове виробництво гігієнічної помади для губ. Покупці розмітали цей продукт з полиць магазинів та фармацевтичних лавок. А керівництво компанії серйозно взялося за розвиток косметичного спрямування.
Розширення виробництва
Оскар Тропловіц бачив великий потенціал у розвитку косметичного спрямування, тому залучав до співпраці знаменитих на початку ХХ століття хіміків, дерматологів та інших фахівців. Також він купував доступне обладнання та навіть цілі фабрики, щоб розширювати виробництво. У результаті фахівцям “Beiersdorf” вдалося винайти унікальний емульгатор. Оскар Тропловіц відразу зрозумів, що це саме те відкриття, яке допоможе його компанії закріпитись на ринку фармацевтики та косметології.
Емульгатор був сумішшю, яка додавалася в продукт при змішуванні жирів і води. В результаті виходив засіб кремової консистенції, відмінно підходить для нанесення на шкіру. Експерименти було закінчено і Тропловіц затвердив остаточний результат. Ним став продукт, який щойно з’явився у продажу, привернув увагу тисяч мешканок Німеччини. Крем отримав назву “Nivea”.
Крем призначався для нанесення на шкіру рук. Продукт відрізнявся привабливим білим кольором та приємним запахом. Але головною перевагою крему стала його ефективність. Виробник заявив про зволожувальні та тонізувальні властивості продукту і покупці залишалися задоволеними результатом його застосування. У наступні роки під брендом “Nivea” випускалася ціла лінійка доглядових засобів. Цікаво, що основні компоненти крему залишаються незмінними до нашого часу. Отже, формула продукту, винайдена понад сто років тому виявилася бездоганною.
Успішний маркетинг – секрет успіху
У наш час доглядові засоби “Nivea” продаються в різних країнах по всьому світу. У компанії “Beiersdorf” змінювалося керівництво та співробітники, але її виробництво з кожним роком тільки розширюється. На думку фахівців, головний секрет успіху компанії – це правильний маркетинг, причому це стало очевидним ще з часів, коли фірму очолював Оскар Тропловіц.
Коли у 1910-х роках крем “Nivea” з’являвся на полицях магазинів та аптек великих міст, він вигідно вирізнявся на тлі схожих продуктів фірм-конкурентів. Баночки були практичними, зручними у застосуванні та оформлені у трендовому на той час стилі модерн. Керівники “Beiersdorf” не економили на залученні до виробництва фахівців, які працюють над розробкою упаковки та дизайну.
Важливу роль також займала реклама. У 20 столітті поняття краси та моди змінювалося стрімко. Спочатку в рекламі “Nivea” з’являлися тендітні дівчата з блідими обличчями. Але в міру того, як змінювався ідеал краси, змінювалася картинка продуктів компанії. До речі, самі баночки з засобами “Nivea” спочатку були строкатими та яскравими. Але до 1930-х років їх дизайн став стриманим – білі літери на блакитному тлі. Поєднання цих двох відтінків стало вдалим і вони вважаються фірмовими кольорами бренду до нашого часу.
А ще маркетингова стратегія “Beiersdorf” полягала в активній взаємодії з покупцями. Компанія одна з перших на ринку Німеччини почала проводити конкурси, переможці яких отримували можливість стати черговим “обличчям” бренду. Охочих взяти участь у конкурсах успішного бренду, який вже був відомий у всій Європі, завжди було багато.
У наш час “Beiersdorf” входить до числа 30 найбільших німецьких акціонерних компаній і в ній працює понад 20 тисяч співробітників. Її штаб-квартира, як і раніше, розташована у Гамбурзі, а ось виробництво вже давно розширилося за межі міста на Ельбі. Швидше за все, коли її засновник, Пауль Карл Байєрсдорф, був на межі банкрутства і вирішив продати фірму, він не міг і припустити, у наскільки вмілі руки потрапить його проєкт.
