З кожним десятиліттям світ трансформується. Міста розвиваються, розширюються, з’являються нові люди, професії, а все старе та неактуальне відходить у небуття. Автоматизовані підприємства, зміни у житті людей привели до того, що багато професій просто зникли. Далі на hamburg1.one
У Гамбурзі теж колись були спеціальності, які з плином часу стали забутими. Таке явище цілком нормальне для багатьох країн, але мегаполіс, який має цікаву морську історію, є певним прикладом того, як економічне зростання може впливати на зайнятість людей.
Погляд у минуле
Колись забуті професії були дуже важливими для функціонування Гамбурга. Почати варто з такого цікавого ремесла про яке у сучасності мало хто чув — дробарки риб’ячих кісток (очищувачі китового вуса). Люди, що працювали на посаді проживали у портовому місті. Така робота була досить популярною до початку XX століття. На спеціальних фабриках дробарі кісток риби розбирали та очищували риб’ячий окіст. Величезні морські мешканці у верхній щелепі мають волосяні зуби до чотирьох метрів, які складаються з кератинової рогової речовини, схожої за складом на людські волосся та нігті. Залежно від потреби працівник очищав, робив шматки потрібної величини.
Спеціальні рогові пластини були потрібні для індустрії моди. Їх використовували для корсетів, парасольок та спідниць з обручем, а також вони, як гнучкий стрижень, потрібні були для каркаса виробів. Коли стали з’являтися сучасні технології обробки продукції, то професія поступово зникла і гамбуржці про неї забули.
Якщо говорити про морські ремесла, то у давнину популярною була й професія швартувальника. Такі сильні люди переносили у корабельні мішки, тюки й навіть вагони. У 50-ті роки XX століття Гамбурзька корабельня Stülckenwerft, яку пізніше придбала “Blohm + Voss”, розробила вантажні крани, які могли підіймати 250 тонн. З роками швартувальники стали непотрібні, бо у сучасності великі контейнери розвантажують спеціальні пакувальники.
Цікаві ремесла
Ще одним морським ремеслом була професія канатобійника. У Гамбурзі канати плели спеціально підготовлені люди на Репербан — вулиці у розважальному районі Санкт-Паулі, бо це було надзвичайно важке завдання. Над одним канатом могло працювати одночасно 200 людей, щоб отримати його міцним, товстим та гарної якості. Спершу канати робили для портових суден міста, а пізніше ними навіть прикрашали всілякі розважальні заклади. Після появи різних виробничих обладнань процес виготовлення каната змінився.
Варто не забути й професію запалювача ліхтарів, який працював у Гамбурзі. У XIX столітті, коли для освітлення вулиць використовували масляні лампи. Ліхтарники повинні були запалювати ліхтарі після темноти й потім гасити їх вранці. Ця професія була дуже важливою, бо у темряві люди не могли орієнтуватися на вулицях міста. З появою електрики ремесло забулося.
Посада та прізвище
Цікавим фактом є те, що певні забуті професії у сучасності зустрічаються у виді прізвищ. Наприклад, Вагнер — у минулому було ремесло, яке залишило після себе прізвища. Вагнери робили колеса, вози, обладнання для сільського господарства. Їх уміння стало дуже популярним у XIX столітті, але навіть у XX столітті їх знання про будову коліс були потрібні у залізничній та автомобільній промисловості. І саме прізвище Вагнер знаходиться на 7 місці у переліку найпопулярніших прізвищ Німеччини.
Такі давні та забуті професії дозволяють сучасним людям згадати минуле, бо кожне ремесло може розказати історію та давні традиції міста. Також ремесла допомагають ширше побачити, як змінилося місто завдяки модернізації та індустріалізації, що поступово витіснили багато професій.